I Thessalonians 4

For øvrig altså, brødre, ber og formaner vi eder i den Herre Jesus at likesom I har lært av oss hvorledes I bør vandre og tekkes Gud, således som I også gjør, så må I enn mere gjøre fremgang deri.

А далі, браття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли ви від нас, як належить поводитись вам та догоджувати Богові, як ви й поводитеся, щоб у тому ще більше зростали!

I vet jo hvilke bud vi gav eder ved den Herre Jesus.

Бо ви знаєте, які вам накази дали ми Господом Ісусом.

For dette er Guds vilje, eders helliggjørelse: at I avholder eder fra hor;

Бо це воля Божа, освячення ваше: щоб ви береглись від розпусти,

at hver av eder vet å vinne sig sin egen make, i helligelse og ære,

щоб кожен із вас умів тримати начиння своє в святості й честі,

ikke i lystens brynde, som hedningene, som ikke kjenner Gud;

а не в пристрасній похоті, як і погани, що Бога не знають.

at ingen skal gjøre sin bror urett og uskjell i det han har å gjøre med ham; for Herren er hevner over alt dette, således som vi også forut har sagt og vidnet for eder.

Щоб ніхто не кривдив і не визискував брата свого в якійбудь справі, бо месник Господь за все це, як і перше казали ми вам та засвідчили.

For Gud kalte oss ikke til urenhet, men til helliggjørelse.

Бо покликав нас Бог не на нечистість, але на освячення.

Den altså som ringeakter dette, han ringeakter ikke et menneske, men Gud, som også gir sin Hellige Ånd i eder.

Отож, хто оце відкидає, зневажає не людину, а Бога, що нам також дав Свого Духа Святого.

Men om broderkjærligheten trenger I ikke til at nogen skriver til eder; for I er selv lært av Gud til å elske hverandre;

А про братолюбство немає потреби писати до вас, бо самі ви від Бога навчені любити один одного,

I gjør det jo også mot alle brødrene i hele Makedonia. Dog formaner vi eder, brødre, at I enn mere gjør fremgang deri,

бо чините те всім братам у всій Македонії. Благаємо ж, браття, ми вас, щоб у цьому ще більш ви зростали,

og at I setter eders ære i å leve stille og ta vare på eders egne ting og arbeide med eders hender, så som vi bød eder,

і пильно дбали жити спокійно, займатися своїми справами та заробляти своїми руками, як ми вам наказували,

forat I kan omgåes sømmelig med dem som er utenfor, og ikke trenge til nogen.

щоб ви перед чужими пристойно поводилися, і щоб ні від кого не залежали!

Men vi vil ikke, brødre, at I skal være uvitende om de hensovede, forat I ikke skal sørge således som de andre, som ikke har håp.

Не хочу ж я, браття, щоб не відали ви про покійних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають.

For så sant Vi tror at Jesus døde og stod op, så skal og Gud ved Jesus føre de hensovede sammen med ham.

Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним.

For dette sier vi eder med et ord av Herren at vi som lever, som blir tilbake inntil Herren kommer, skal ingenlunde komme i forveien for de hensovede;

Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до приходу Господнього, ми не попередимо покійних.

for Herren selv skal komme ned fra himmelen med et bydende rop, med overengels røst og med Guds basun, og de døde i Kristus skal først opstå;

Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі,

derefter skal vi som lever, som blir tilbake, sammen med dem rykkes i skyer op i luften for å møte Herren, og så skal vi alltid være med Herren.

потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом.

Trøst da hverandre med disse ord!

Отож, потішайте один одного цими словами!