Acts 28

And when they were escaped, then they knew that the island was called Melita.

А коли врятувалися ми, то довідалися, що острів той зветься Меліта.

And the barbarous people shewed us no little kindness: for they kindled a fire, and received us every one, because of the present rain, and because of the cold.

Тубільці ж нам виявили надзвичайну людяність, бо вони запалили огонь, ішов бо дощ і був холод, і прийняли нас усіх.

And when Paul had gathered a bundle of sticks, and laid them on the fire, there came a viper out of the heat, and fastened on his hand.

Як Павло ж назбирав купу хмизу та й поклав на огонь, змія вискочила через жар, і почепилась на руку йому...

And when the barbarians saw the venomous beast hang on his hand, they said among themselves, No doubt this man is a murderer, whom, though he hath escaped the sea, yet vengeance suffereth not to live.

Як тубільці ж угледіли, що змія почепилась на руку йому, зачали говорити один одному: Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, Помста жити не дозволила!

And he shook off the beast into the fire, and felt no harm.

Він струснув ту звірюку в огонь, і ніякої шкоди не зазнав!

Howbeit they looked when he should have swollen, or fallen down dead suddenly: but after they had looked a great while, and saw no harm come to him, they changed their minds, and said that he was a god.

А вони сподівалися, що він спухне або впаде мертвий умить. Коли ж довго чекали того та побачили, що ніякого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог...

In the same quarters were possessions of the chief man of the island, whose name was Publius; who received us, and lodged us three days courteously.

Навкруги ж того місця знаходились, добра начальника острова, на ім'я Публія, він прийняв нас, і три дні ласкаво гостив.

And it came to pass, that the father of Publius lay sick of a fever and of a bloody flux: to whom Paul entered in, and prayed, and laid his hands on him, and healed him.

І сталось, що Публіїв батько лежав, слабий на пропасницю та на червінку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоровив його.

So when this was done, others also, which had diseases in the island, came, and were healed:

Якже трапилось це, то й інші на острові, що мали хвороби, приходили та вздоровлялись.

Who also honoured us with many honours; and when we departed, they laded us with such things as were necessary.

Вони нас вшанували й великими почестями, а як ми від'їжджали, понакладали, чого було треба.

And after three months we departed in a ship of Alexandria, which had wintered in the isle, whose sign was Castor and Pollux.

А по трьох місяцях ми відпливли на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоскурів, і що на острові він перезимував.

And landing at Syracuse, we tarried there three days.

І, як ми допливли в Сіракузи, пробули там три дні.

And from thence we fetched a compass, and came to Rhegium: and after one day the south wind blew, and we came the next day to Puteoli:

А звідти, пливучи понад берегом, прибули ми до Реґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путеолі,

Where we found brethren, and were desired to tarry with them seven days: and so we went toward Rome.

де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули ми до Риму.

And from thence, when the brethren heard of us, they came to meet us as far as Appii forum, and The three taverns: whom when Paul saw, he thanked God, and took courage.

А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфору та до Тритаверни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілішав.

And when we came to Rome, the centurion delivered the prisoners to the captain of the guard: but Paul was suffered to dwell by himself with a soldier that kept him.

А коли прибули ми до Риму, Павлові дозволено жити осібно, ураз із вояком, що його сторожив.

And it came to pass, that after three days Paul called the chief of the Jews together: and when they were come together, he said unto them, Men and brethren, though I have committed nothing against the people, or customs of our fathers, yet was I delivered prisoner from Jerusalem into the hands of the Romans.

І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звичаїв отцівських, та проте мене видано з Єрусалиму ув'язненого в руки римлян.

Who, when they had examined me, would have let me go, because there was no cause of death in me.

Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було.

But when the Jews spake against it, I was constrained to appeal unto Cæsar; not that I had ought to accuse my nation of.

Та юдеї противилися, тому змушений був я відкликатися на суд кесарів, але не для того, щоб народ свій у чомусь оскаржити.

For this cause therefore have I called for you, to see you, and to speak with you: because that for the hope of Israel I am bound with this chain.

Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїлеву я обкутий цими кайданами...

And they said unto him, We neither received letters out of Judæa concerning thee, neither any of the brethren that came shewed or spake any harm of thee.

А вони відказали йому: Не одержали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.

But we desire to hear of thee what thou thinkest: for as concerning this sect, we know that every where it is spoken against.

Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються.

And when they had appointed him a day, there came many to him into his lodging; to whom he expounded and testified the kingdom of God, persuading them concerning Jesus, both out of the law of Moses, and out of the prophets, from morning till evening.

А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в господу. А він їм від ранку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідоцтва давав, і переконував їх про Ісуса Законом Мойсея й Пророками.

And some believed the things which were spoken, and some believed not.

І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.

And when they agreed not among themselves, they departed, after that Paul had spoken one word, Well spake the Holy Ghost by Esaias the prophet unto our fathers,

Вони між собою незгідні були й повиходили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,

Saying, Go unto this people, and say, Hearing ye shall hear, and shall not understand; and seeing ye shall see, and not perceive:

промовляючи: Піди до народу цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не будете, дивитися будете оком, але не побачите!

For the heart of this people is waxed gross, and their ears are dull of hearing, and their eyes have they closed; lest they should see with their eyes, and hear with their ears, and understand with their heart, and should be converted, and I should heal them.

Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують на вуха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!

Be it known therefore unto you, that the salvation of God is sent unto the Gentiles, and that they will hear it.

Тож нехай для вас буде відоме, що послано Боже спасіння оце до поган, і почують вони!

And when he had said these words, the Jews departed, and had great reasoning among themselves.

Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.

And Paul dwelt two whole years in his own hired house, and received all that came in unto him,

І цілих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто приходив до нього,

Preaching the kingdom of God, and teaching those things which concern the Lord Jesus Christ, with all confidence, no man forbidding him.

і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа!