Romans 7

Eller vide I ikke, Brødre! (thi jeg taler til sådanne, som kender Loven) at Loven hersker over Mennesket, så lang Tid han lever?

Чи ви не знаєте, браття, бо говорю тим, хто знає Закона, що Закон панує над людиною, поки вона живе?

Den gifte Kvinde er jo ved Loven bunden til sin Mand, medens han lever; men når Manden dør, er hun løst fra Mandens Lov.

Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

Derfor skal hun kaldes en Horkvinde, om hun bliver en anden Mands, medens Manden lever: men når Manden dør, er hun fri fra den Lov, så at hun ikke er en Horkvinde, om hun bliver en anden Mands.

Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові.

Altså ere også I, mine Brødre! gjorte døde for Loven ved Kristi Legeme, for at I skulle blive en andens, hans, som blev oprejst fra de døde, for at vi skulle bære Frugt for Gud.

Так, мої браття, і ви вмерли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.

Thi da vi vare i Kødet, vare de syndige Lidenskaber, som vaktes ved Loven, virksomme i vore Lemmer til at bære Frugt for Døden,

Бо коли ми жили за тілом, то пристрасті гріховні, що походять від Закону, діяли в наших членах, щоб приносити плід смерти.

Men nu ere vi løste fra Loven, idet vi ere bortdøde fra det, hvori vi holdtes nede, så at vi tjene i Åndens nye Væsen og ikke i Bogstavens gamle Væsen.

А тепер ми звільнились від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обновленням духа, а не старістю букви.

Hvad skulle vi da sige? er Loven Synd? Det være langt fra! Men jeg kendte ikke Synden uden ved Loven; thi jeg kendte jo ikke Begæringen, hvis ikke Loven sagde: "Du må ikke begære."

Що ж скажемо? Чи Закон то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай.

Men da Synden fik Anledning, virkede den ved Budet al Begæring i mig; thi uden Lov er Synden død.

Але гріх, узявши привід від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.

Og jeg levede engang uden Lov, men da Budet kom, levede Synden op;

А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,

men jeg døde, og Budet, som var til Liv, det fandtes at blive mig til Død;

а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,

thi idet Synden fik Anledning, forførte den mig ved Budet og dræbte mig ved det.

бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив.

Altså er Loven vel hellig, og Budet helligt og retfærdigt og godt.

Тому то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.

Blev da det gode mig til Død? Det være langt fra! Men Synden blev det, for at den skulde vise sig som Synd, idet den ved det gode virkede Død for mig, for at Synden ved Budet skulde blive overvættes syndig.

Тож чи добре стало мені смертю? Зовсім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став міцно грішний через заповідь.

Thi vi vide, at Loven er åndelig; men jeg er kødelig, solgt under Synden.

Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх.

Thi jeg forstår ikke, hvad jeg udfører; thi ikke det, som jeg vil, øver jeg, men hvad jeg hader, det gør jeg.

Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю.

Men når jeg gør det, jeg ikke vil, så samstemmer jeg med Loven i, at den er god.

А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,

Men nu er det ikke mere mig, som udfører det, men Synden, som bor i mig.

а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

Thi jeg ved, at i mig, det vil sige i mit Kød, bor der ikke godt; thi Villien har jeg vel, men at udføre det gode formår jeg ikke;

Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу.

thi det gode, som jeg vil, det gør jeg ikke; men det onde, som jeg ikke vil, det øver jeg.

Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.

Dersom jeg da gør det, som jeg ikke vil, så er det ikke mere mig, der udfører det, men Synden, som bor i mig.

Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

Så finder jeg da den Lov for mig, som vil gøre det gode, at det onde ligger mig for Hånden

Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, що зло лежить у мені.

Thi jeg glæder mig ved Guds Lov efter det indvortes Menneske;

Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком,

men jeg ser en anden Lov i mine Lemmer, som strider imod mit Sinds Lov og tager mig fangen under Syndens Lov, som er i mine Lemmer.

та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх.

Jeg elendige Menneske! hvem skal fri mig fra dette Dødens Legeme?

Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?

Gud ske Tak ved Jesus Kristus, vor Herre! Altså: jeg selv tjener med Sindet Guds Lov, men med Kødet Syndens Lov.

Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному...