Ecclesiastes 1

Ord af Prædikeren, Davids Søn, Konge i Jerusalem.

Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

Endeløs Tomhed, sagde Prædikeren, endeløs Tomhed, alt er Tomhed!

Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!

Hvad Vinding har Mennesket af al den Flid, han gør sig under Solen?

Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?

Slægt går, og Slægt kommer, men Jorden står til evig Tid.

Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!

Sol står op, og Sol går ned og haster igen til sin Opgangs Sted.

І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.

Vinden går mod Syd og drejer mod Nord, den drejer atter og atter og vender tilbage til samme Kredsløb.

Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...

Alle Bække løber i Havet, men Havet bliver ikke fuldt; det Sted, til hvilket Bækkene løber, did bliver de ved at løbe.

Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!

Alting slider sig træt; Mand hører ikke op med at tale, Øjet bliver ikke mæt af at se, Øret ej fuldt af at høre.

Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...

Det, der kommer, er det, der var, det, der sker, er det, der skete; der er slet intet nyt under Solen.

Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...

Kommer der noget, om hvilket man siger: "Se, her er da noget nyt!"det har dog for længst været til i Tiderne forud for os

Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!

Ej mindes de svundne Slægter, og de ny, som kommer engang, skal ej heller mindes af dem, som kommer senere hen.

Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...

Jeg, Prædikeren, var Konge over Israel i Jerusalem.

Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

Jeg vendte min Hu til at ransage og med Visdom udgranske alt, hvad der sker under Himmelen; det er et ondt Slid, som Gud har givet Menneskens Børn at slide med.

І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.

Jeg så alt, hvad der sker under Solen, og se, det er alt sammen Tomhed og Jag efter Vind.

Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...

Kroget kan ej blive lige, og halvt kan ej blive helt.

Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!

Jeg tænkte ved mig selv: "Se, jeg har vundet større og rigere Visdom end alle de, der før mig var over Jerusalem, og mit Hjerte har skuet Visdom og Kundskab i Fylde."

Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.

Jeg vendte min Hu til at fatte, hvad der er Visdom og Kundskab, og hvad der er Dårskab og Tåbelighed; jeg skønnede, at også det er Jag efter Vind.

І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...

Thi megen Visdom megen Græmmelse, øget Kundskab øget Smerte.

Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...