I Corinthians 13

Taler jeg med Menneskers og Engles Tunger, men ikke har Kærlighed, da er jeg bleven et lydende Malm eller en klingende Bjælde.

Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!

Og har jeg profetisk Gave og kender alle Hemmelighederne og al Kundskaben, og har jeg al Troen, så at jeg kan flytte Bjerge, men ikke har Kærlighed, da er jeg intet.

І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!

Og uddeler jeg alt, hvad jeg ejer, til de fattige og giver mit Legeme hen til at brændes, men ikke har Kærlighed, da gavner det mig intet.

І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!

Kærligheden er langmodig, er velvillig; Kærligheden bærer ikke Nid; Kærligheden praler ikke, opblæses ikke,

Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

gør intet usømmeligt, søger ikke sit eget, forbitres ikke, tilregner ikke det onde;

не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,

glæder sig ikke over Uretfærdigheden, men glæder sig ved Sandheden;

не радіє з неправди, але тішиться правдою,

den tåler alt, tror alt, håber alt, udholder alt.

усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

Kærligheden bortfalder aldrig; men enten det er profetiske Gaver, de skulle forgå, eller Tungetale, den skal ophøre, eller Kundskab, den skal forgå;

Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.

thi vi kende stykkevis og profetere stykkevis;

Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;

men når det fuldkomne kommer, da skal det stykkevise forgå.

коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

Da jeg var Barn, talte jeg som et Barn, tænkte jeg som et Barn, dømte jeg som et Barn; efter at jeg er bleven Mand, har jeg aflagt det barnagtige.

Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.

Nu se vi jo i et Spejl, i en Gåde, men da skulle vi se Ansigt til Ansigt; nu kender jeg stykkevis, men da skal jeg erkende, ligesom jeg jo blev erkendt.

Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.

Så blive da Tro, Håb, Kærlighed disse tre; men størst iblandt disse er Kærligheden.

А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!