Ecclesiastes 1

Misli Propovjednika, Davidova sina, kralja u Jeruzalemu.

Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

Ispraznost nad ispraznošću, veli Propovjednik, ispraznost nad ispraznošću, sve je ispraznost!

Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!

Kakva je korist čovjeku od svega truda njegova kojim se trudi pod suncem?

Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?

Jedan naraštaj odlazi, drugi dolazi, a zemlja uvijek ostaje.

Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!

Sunce izlazi, sunce zalazi i onda hiti svojem mjestu odakle izlazi.

І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.

Vjetar puše na jug i okreće se na sjever, kovitla sad ovamo sad onamo i vraća se u novom vrtlogu.

Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...

Sve rijeke teku u more i more se ne prepunja; odakle teku rijeke, onamo se vraćaju da ponovo počnu svoj tok.

Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!

Sve je mučno. Nitko ne može reći da se oči nisu do sita nagledale i uši dovoljno naslušale.

Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...

Što je bilo, opet će biti, i što se činilo, opet će se činiti, i nema ništa novo pod suncem.

Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...

Ima li išta o čemu bi se moglo reći: "Gle, ovo je novo!" Sve je već davno prije nas postojalo.

Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!

Samo, od prošlosti ne ostade ni spomena, kao što ni u budućnosti neće biti sjećanja na ono što će poslije doći.

Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...

Ja, Propovjednik, bijah kralj nad Izraelom u Jeruzalemu.

Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

I trudih se da mudrošću istražim i dokučim sve što biva pod nebom; o, kako mučnu zadaću zadade Bog sinovima ljudskim.

І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.

Vidjeh sve što se čini pod suncem: kakve li ispraznosti i puste tlapnje!

Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...

Što je krivo, ne može se ispraviti; čega nema, izbrojiti se ne može.

Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!

Rekoh onda sam sebi: "Gle, stekao sam veću mudrost nego bilo tko od mojih prethodnika u Jeruzalemu. Duh moj sabrao je golemu mudrost i znanje."

Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.

Mudrost pomnjivo proučih, a tako i glupost i ludost, ali sam spoznao da je to pusta tlapnja.

І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...

Mnogo mudrosti - mnogo jada; što više znanja, to više boli.

Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...