I Corinthians 13

Ако говоря с човешки и ангелски езици, а любов нямам, аз съм станал мед, която звънти, или кимвал, който дрънка.

Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!

И ако имам пророческа дарба и зная всички тайни и всяко знание, и ако имам всичката вяра, така че и планини да премествам, а любов нямам, нищо не съм.

І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!

И ако раздам целия си имот за прехрана на бедните и ако предам тялото си на изгаряне, а любов нямам, нищо не ме ползва.

І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!

Любовта дълго търпи и е милостива, любовта не завижда, любовта не се превъзнася, не се гордее,

Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

не безобразничи, не търси своето, не се раздразнява, не мисли зло,

не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,

не се радва на неправдата, а се радва заедно с истината,

не радіє з неправди, але тішиться правдою,

всичко премълчава, на всичко хваща вяра, на всичко се надява, всичко търпи.

усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

Любовта никога не преминава; обаче пророчества ли са, ще се прекратят, езици ли са, ще престанат, знание ли е, ще се прекрати.

Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.

Защото отчасти знаем и отчасти пророкуваме,

Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;

но когато дойде съвършеното, тогава това, което е частично, ще се прекрати.

коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

Когато бях дете, като дете говорех, като дете мислех, като дете отсъждах. Но когато станах мъж, прекратих детското.

Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.

Защото сега виждаме неясно, като в огледало, а тогава ще видим лице в лице. Сега познавам отчасти, а тогава ще позная напълно, както и аз съм бил напълно познат.

Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.

И така, остават тези трите: вяра, надежда и любов; но най-голямата от тях е любовта.

А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!