Ecclesiastes 6

est et aliud malum quod vidi sub sole et quidem frequens apud homines

Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми:

vir cui dedit Deus divitias et substantiam et honorem et nihil deest animae eius ex omnibus quae desiderat nec tribuit ei potestatem Deus ut comedat ex eo sed homo extraneus vorabit illud hoc vanitas et magna miseria est

Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!...

si genuerit quispiam centum et vixerit multos annos et plures dies aetatis habuerit et anima illius non utatur bonis substantiae suae sepulturaque careat de hoc ego pronuntio quod melior illo sit abortivus

Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!...

frustra enim venit et pergit ad tenebras et oblivione delebitur nomen eius

Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його,

non vidit solem neque cognovit distantiam boni et mali

ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!...

etiam si duobus milibus annis vixerit et non fuerit perfruitus bonis nonne ad unum locum properant omnia

А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде?

omnis labor hominis in ore eius sed anima illius non impletur

Увесь труд людини для рота її, і пожадання її не виповнюються.

quid habet amplius sapiens ab stulto et quid pauper nisi ut pergat illuc ubi est vita

Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?

melius est videre quod cupias quam desiderare quod nescias sed et hoc vanitas est et praesumptio spiritus

Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру...

qui futurus est iam vocatum est nomen eius et scitur quod homo sit et non possit contra fortiorem se in iudicio contendere

Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього,

verba sunt plurima multa in disputando habentia vanitatem

бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини?

quid necesse est homini maiora se quaerere cum ignoret quid conducat sibi in vita sua numero dierum peregrinationis suae et tempore quo velut umbra praeterit aut quis ei poterit indicare quid post eum futurum sub sole sit

Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?