Hebrews 9

Мав же і перший заповіт постанови богослужби та світську святиню.

habuit quidem et prius iustificationes culturae et sanctum saeculare

Була бо уряджена перша скинія, яка зветься святиня, а в ній був свічник, і стіл, і жертвенні хліби.

tabernaculum enim factum est primum in quo inerant candelabra et mensa et propositio panum quae dicitur sancta

А за другою заслоною скинія, що зветься Святеє Святих.

post velamentum autem secundum tabernaculum quod dicitur sancta sanctorum

Мала вона золоту кадильницю й ковчега заповіту, усюди обкутого золотом, а в нім золота посудина з манною, і розцвіле жезло Ааронове та таблиці заповіту.

aureum habens turibulum et arcam testamenti circumtectam ex omni parte auro in qua urna aurea habens manna et virga Aaron quae fronduerat et tabulae testamenti

А над ним херувими слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно.

superque eam cherubin gloriae obumbrantia propitiatorium de quibus non est modo dicendum per singula

При такому ж урядженні до першої скинії входили завжди священики, правлячи служби Богові,

his vero ita conpositis in priori quidem tabernaculo semper introibant sacerdotes sacrificiorum officia consummantes

а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він приносить за себе й за людські провини.

in secundo autem semel in anno solus pontifex non sine sanguine quem offert pro sua et populi ignorantia

Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.

hoc significante Spiritu Sancto nondum propalatam esse sanctorum viam adhuc priore tabernaculo habente statum

Вона образ для часу теперішнього, за якого приносяться дари та жертви, що того не можуть вдосконалити, щодо сумління того, хто служить,

quae parabola est temporis instantis iuxta quam munera et hostiae offeruntur quae non possunt iuxta conscientiam perfectum facere servientem

що тільки в потравах та в напоях, та в різних обмиваннях, в уставах тілесних, установлено їх аж до часу направи.

solummodo in cibis et in potibus et variis baptismis et iustitiis carnis usque ad tempus correctionis inpositis

Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення,

Christus autem adsistens pontifex futurorum bonorum per amplius et perfectius tabernaculum non manufactum id est non huius creationis

і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення.

neque per sanguinem hircorum et vitulorum sed per proprium sanguinem introivit semel in sancta aeterna redemptione inventa

Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла,

si enim sanguis hircorum et taurorum et cinis vitulae aspersus inquinatos sanctificat ad emundationem carnis

скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!

quanto magis sanguis Christi qui per Spiritum Sanctum semet ipsum obtulit inmaculatum Deo emundabit conscientiam vestram ab operibus mortuis ad serviendum Deo viventi

Тому Він Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку.

et ideo novi testamenti mediator est ut morte intercedente in redemptionem earum praevaricationum quae erant sub priore testamento repromissionem accipiant qui vocati sunt aeternae hereditatis

Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника,

ubi enim testamentum mors necesse est intercedat testatoris

заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітник.

testamentum enim in mortuis confirmatum est alioquin nondum valet dum vivit qui testatus est

Тому й перший заповіт освячений був не без крови:

unde ne primum quidem sine sanguine dedicatum est

Коли бо Мойсей сповістив був усі заповіді за Законом усьому народові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей,

lecto enim omni mandato legis a Mose universo populo accipiens sanguinem vitulorum et hircorum cum aqua et lana coccinea et hysopo ipsum quoque librum et omnem populum aspersit

проказуючи: Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!

dicens hic sanguis testamenti quod mandavit ad vos Deus

Так само і скинію, і ввесь посуд служебний покропив він кров'ю.

etiam tabernaculum et omnia vasa ministerii sanguine similiter aspersit

І майже все за Законом кров'ю очищується, а без пролиття крови не має відпущення.

et omnia paene in sanguine mundantur secundum legem et sine sanguinis fusione non fit remissio

Отож, треба було, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих жертвами.

necesse est ergo exemplaria quidem caelestium his mundari ipsa autem caelestia melioribus hostiis quam istis

Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,

non enim in manufactis sanctis Iesus introiit exemplaria verorum sed in ipsum caelum ut appareat nunc vultui Dei pro nobis

і не тому, щоб часто приносити в жертву Себе, як первосвященик увіходить у святиню кожнорічно із кров'ю чужою,

neque ut saepe offerat semet ipsum quemadmodum pontifex intrat in sancta per singulos annos in sanguine alieno

бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закладин світу, а тепер Він з'явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх.

alioquin oportebat eum frequenter pati ab origine mundi nunc autem semel in consummatione saeculorum ad destitutionem peccati per hostiam suam apparuit

І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд,

et quemadmodum statutum est hominibus semel mori post hoc autem iudicium

так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи багатьох, і не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасіння.

sic et Christus semel oblatus ad multorum exhaurienda peccata secundo sine peccato apparebit expectantibus se in salutem