Psalms 129

Пісня прочан. Багато гнобили мене від юнацтва мого, нехай но ізраїль повість!

En vallfartssång.  Mycken nöd hava de vållat mig allt ifrån min ungdom      -- så säge Israel --

Багато гнобили мене від юнацтва мого, та мене не подужали!

 mycken nöd hava de vållat mig allt ifrån min ungdom,      dock blevo de mig ej övermäktiga.

Орали були на хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни,

 På min rygg hava plöjare plöjt      och dragit upp långa fåror.

та Господь справедливий, Він шнури безбожних порвав!

 Men HERREN är rättfärdig och har huggit av      de ogudaktigas band.

Нехай посоромлені будуть, і хай повідступають назад усі ті, хто Сіона ненавидить!

 De skola komma på skam och vika tillbaka,      så många som hata Sion.

Бодай стали вони, як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте,

 De skola bliva lika gräs på taken,  som vissnar, förrän det har vuxit upp;

що нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого в'язальник,

 ingen skördeman fyller därmed sin hand,      ingen kärvbindare sin famn,

і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас ім'ям Господа!

 och de som gå där fram kunna icke säga:  »HERRENS välsignelse vare över eder!  Vi välsigna eder      i HERRENS namn.»