I Corinthians 13

Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!

Taler jeg med Menneskers og Engles Tunger, men ikke har Kærlighed, da er jeg bleven et lydende Malm eller en klingende Bjælde.

І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!

Og har jeg profetisk Gave og kender alle Hemmelighederne og al Kundskaben, og har jeg al Troen, så at jeg kan flytte Bjerge, men ikke har Kærlighed, da er jeg intet.

І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!

Og uddeler jeg alt, hvad jeg ejer, til de fattige og giver mit Legeme hen til at brændes, men ikke har Kærlighed, da gavner det mig intet.

Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

Kærligheden er langmodig, er velvillig; Kærligheden bærer ikke Nid; Kærligheden praler ikke, opblæses ikke,

не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,

gør intet usømmeligt, søger ikke sit eget, forbitres ikke, tilregner ikke det onde;

не радіє з неправди, але тішиться правдою,

glæder sig ikke over Uretfærdigheden, men glæder sig ved Sandheden;

усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

den tåler alt, tror alt, håber alt, udholder alt.

Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.

Kærligheden bortfalder aldrig; men enten det er profetiske Gaver, de skulle forgå, eller Tungetale, den skal ophøre, eller Kundskab, den skal forgå;

Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;

thi vi kende stykkevis og profetere stykkevis;

коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

men når det fuldkomne kommer, da skal det stykkevise forgå.

Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.

Da jeg var Barn, talte jeg som et Barn, tænkte jeg som et Barn, dømte jeg som et Barn; efter at jeg er bleven Mand, har jeg aflagt det barnagtige.

Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.

Nu se vi jo i et Spejl, i en Gåde, men da skulle vi se Ansigt til Ansigt; nu kender jeg stykkevis, men da skal jeg erkende, ligesom jeg jo blev erkendt.

А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!

Så blive da Tro, Håb, Kærlighed disse tre; men størst iblandt disse er Kærligheden.