Ecclesiastes 6

Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми:

Има зло, което видях под слънцето и е много сред хората:

Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!...

човек, на когото Бог е дал богатство и имот, и почест и нищо не му липсва от всичко, което пожелава; но Бог не му дава власт да яде от тях, а ги яде чужденец. Това е суета и лоша болест.

Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!...

Ако човек роди сто деца и живее много години, и дните на годините му станат много, а душата му не се насити с благо, и той дори няма прилично погребение, казвам, че мъртвороденото е по-добре от него,

Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його,

защото то идва в нищожност и отива в тъмнина, и името му се покрива с тъмнина,

ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!...

и не е видяло слънцето и не е познало нищо. То има повече покой, отколкото онзи човек.

А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде?

Дори да живее два пъти по хиляда години, без да види добро — не отиват ли всички на едно място?

Увесь труд людини для рота її, і пожадання її не виповнюються.

Целият труд на човека е за устата му — душата му обаче не се насища.

Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?

Защото какво предимство има мъдрият пред безумния и какво — сиромахът, който знае как да живее между живите?

Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру...

По-добре да виждаш нещо с очите си, отколкото да блуждаеш с желанието си. И това е суета и гонене на вятър.

Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього,

Каквото и да съществува, вече си има име, и се знае какво е човек; и той не може да се съди с по-могъщия от него.

бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини?

Понеже има много неща, които умножават суетата — каква полза има човек от това?

Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?

Защото кой знае какво е добро за човека в живота през малкото години на суетния му живот, които той прекарва като сянка? Защото кой ще каже на човека какво ще бъде след него под слънцето?