Psalms 124

Пісня прочан. Давидова. Коли б не Господь, що був з нами нехай но ізраїль повість!

«لَوْلاَ الرَّبُّ الَّذِي كَانَ لَنَا». لِيَقُلْ إِسْرَائِيلُ:

коли б не Господь, що був з нами, як повстала була на нас людина,

«لَوْلاَ الرَّبُّ الَّذِي كَانَ لَنَا عِنْدَ مَا قَامَ النَّاسُ عَلَيْنَا،

то нас поковтали б живцем, коли розпалився на нас їхній гнів,

إِذًا لاَبْتَلَعُونَا أَحْيَاءً عِنْدَ احْتِمَاءِ غَضَبِهِمْ عَلَيْنَا،

то нас позаливала б вода, душу нашу потік перейшов би,

إِذًا لَجَرَفَتْنَا الْمِيَاهُ، لَعَبَرَ السَّيْلُ عَلَى أَنْفُسِنَا.

душу нашу тоді перейшла б та бурхлива вода!

إِذًا لَعَبَرَتْ عَلَى أَنْفُسِنَا الْمِيَاهُ الطَّامِيَةُ».

Благословенний Господь, що не дав нас на здобич для їхніх зубів!

مُبَارَكٌ الرَّبُّ الَّذِي لَمْ يُسْلِمْنَا فَرِيسَةً لأَسْنَانِهِمْ.

Душа наша, як птах, урятувалась із сільця птахоловів, сільце розірвалось, а ми врятувались!

انْفَلَتَتْ أَنْفُسُنَا مِثْلَ الْعُصْفُورِ مِنْ فَخِّ الصَّيَّادِينَ. الْفَخُّ انْكَسَرَ، وَنَحْنُ انْفَلَتْنَا.

Наша поміч ув імені Господа, що вчинив небо й землю!

عَوْنُنَا بِاسْمِ الرَّبِّ، الصَّانِعِ السَّمَاوَاتِ وَالأَرْضَ.