Psalms 120

En vallfartssång.  Jag ropar till HERREN i min nöd,  och han svarar mig.

Пісня прочан. Я кликав до Господа в горі своїм, і Він мене вислухав,

 HERRE, rädda min själ      från lögnaktiga läppar,      från en falsk tunga.

Господи, визволь же душу мою від губи неправдивої, від язика зрадливого!

 Varmed bliver du lönad,      både nu och allt framgent,      du falska tunga?

Що Тобі дасть, або що для Тебе додасть лукавий язик?

 Jo, med en våldsverkares skarpa pilar      och med glödande ginstkol.

Загострені стріли потужного із ялівцевим вугіллям!

 Ve mig, att jag måste dväljas i Meseks land  och bo ibland Kedars hyddor!

Горе мені, що замешкую в Мешеху, що живу із шатрами Кедару!

 Länge nog har min själ måst bo      ibland dem som hata friden.

Довго душа моя перебувала собі разом з тими, хто ненавидить мир:

 Jag själv håller frid, men säger jag blott ett ord,      äro de redo till strid.

я за мир, та коли говорю, то вони за війну!