Hebrews 3

Derfor, hellige brødre, I som har fått del i et himmelsk kall, gi akt på den apostel og yppersteprest som vi bekjenner, Jesus,

Отож, святі брати, учасники небесного покликання, уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса,

han som var tro mot den som gjorde ham dertil, likesom og Moses var i hele hans hus.

що вірний Тому, Хто настановив Його, як був і Мойсей у всім домі Його,

For denne er aktet så meget større ære verd enn Moses, som den som har gjort huset, har større ære enn huset selv.

бо гідний Він вищої слави понад Мойсея, поскільки будівничий має більшу честь, аніж дім.

Hvert hus blir jo gjort av nogen; men den som har gjort alt, er Gud;

Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, то Бог.

og Moses var vel tro i hele hans hus som tjener til å vidne om det som skulde tales,

І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було.

men Kristus som Sønn over hans hus, og hans hus er vi, såfremt vi holder vår frimodighet og det håp som vi roser oss av, fast inntil enden.

Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його ми, коли тільки відвагу й похвалу надії додержимо певними аж до кінця.

Derfor, som den Hellige Ånd sier: Idag, om I hører hans røst,

Тому то, як каже Дух Святий: Сьогодні, як голос Його ви почуєте,

da forherd ikke eders hjerter som ved forbitrelsen, på fristelsesdagen i ørkenen,

не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань, за дня випробовування на пустині,

hvor eders fedre fristet mig ved å sette mig på prøve, enda de så mine gjerninger i firti år;

де Мене випробовували отці ваші, Мене випробовували, і бачили працю Мою сорок років.

derfor harmedes jeg på denne slekt og sa: De farer alltid vill i hjertet; men de kjente ikke mine veier,

Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: Постійно вони блудять серцем, вони не пізнали доріг Моїх,

så jeg svor i min vrede: Sannelig, de skal ikke komme inn til min hvile!

тому Я присягнув був у гніві Своїм, що вони до Мого відпочинку не ввійдуть!

Se til, brødre, at det ikke i nogen av eder er et ondt, vantro hjerte, så han faller fra den levende Gud;

Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!

men forman hverandre hver dag, så lenge det heter idag, forat ikke nogen av eder skal forherdes ved syndens svik;

Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься Сьогодні, щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха.

for vi har fått del med Kristus, såfremt vi holder vår første fulle visshet fast inntil enden.

Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затримаємо певним аж до кінця,

Når det sies: Idag, om I hører hans røst, da forherd ikke eders hjerter som ved forbitrelsen,

аж поки говориться: Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань!

hvem var det da vel som hørte den og dog forbitret ham? var det ikke alle de som gikk ut av Egypten ved Moses?

Котрі бо, почувши, розгнівали Бога? Чи не всі, хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм?

Og hvem var det han harmedes på i firti år? var det ikke på dem som hadde syndet, så deres kropper falt i ørkenen?

На кого ж Він гнівався був сорок років? Хіба не на тих, хто згрішив, що їхні кості в пустині полягли?

Og om hvem var det han svor at de ikke skulde komme inn til hans hvile, uten om dem som ikke hadde villet tro?

Проти кого Він був присягався, що не ввійдуть вони до Його відпочинку, як не проти неслухняних?

Så ser vi da at det var for vantros skyld de ikke kunde komme inn.

І ми бачимо, що вони не змогли ввійти за невірство.