Psalms 39

Ein Psalm von David.] Ich sprach: Ich will meine Wege bewahren, daß ich nicht sündige mit meiner Zunge; ich will meinen Mund mit einem Maulkorbe verwahren, solange der Gesetzlose vor mir ist.

Для дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів.

Ich verstummte in Stille, ich schwieg vom Guten, und mein Schmerz ward erregt.

Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

Mein Herz brannte in meinem Innern, bei meinem Nachsinnen entzündete sich Feuer; ich sprach mit meiner Zunge:

Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.

Tue mir kund, Jehova, mein Ende, und das Maß meiner Tage, welches es ist, daß ich wisse, wie vergänglich ich bin!

Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:

Siehe, Handbreiten gleich hast du meine Tage gemacht, und meine Lebensdauer ist wie nichts vor dir; ja, eitel Hauch ist jeder Mensch, der dasteht. (Sela.)

Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!

Ja, als ein Schattenbild wandelt der Mensch einher; ja, vergebens ist er voll Unruhe; er häuft auf und weiß nicht, wer es einsammeln wird.

Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.

Und nun, auf was harre ich, Herr? Meine Hoffnung ist auf dich!

У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

Errette mich von allen meinen Übertretungen, mache mich nicht zum Hohne des Toren!

А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!

Ich bin verstummt, ich tue meinen Mund nicht auf; denn du, du hast es getan.

Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

Entferne von mir deine Plage! Durch die Schläge deiner Hand vergehe ich.

Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,

Strafst du einen Mann mit Züchtigungen für die Ungerechtigkeit, so machst du, gleich der Motte, seine Schönheit zergehen; ja, ein Hauch sind alle Menschen. (Sela.)

забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...

Höre mein Gebet, Jehova, und nimm zu Ohren mein Schreien; schweige nicht zu meinen Tränen! Denn ein Fremdling bin ich bei dir, ein Beisasse wie alle meine Väter.

Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.

Blicke von mir ab, daß ich mich erquicke, bevor ich dahingehe und nicht mehr bin!

Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі! Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!