I Corinthians 2

2:1

I já přišed k vám, bratří, nepřišel jsem s důstojností řeči nebo moudrostí, zvěstuje vám svědectví Boží.

А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю,

2:2

Nebo tak jsem usoudil nic jiného neuměti mezi vámi, nežli Ježíše Krista, a to ještě toho ukřižovaného.

бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого...

2:3

A byl jsem já u vás v mdlobě, a v bázni, i v strachu mnohém.

І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні.

2:4

A řeč má a kázaní mé nebylo v slibných lidské moudrosti řečech, ale v dokázání Ducha svatého a moci,

І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили,

2:5

Aby víra vaše nebyla založena v moudrosti lidské, ale v moci Boží.

щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!

2:6

Moudrost pak mluvíme mezi dokonalými, ale moudrost ne tohoto světa, ani knížat světa tohoto, jenž hynou.

А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть,

2:7

Ale mluvíme moudrost Boží v tajemství, kterážto skryta jest, kterouž Bůh předuložil před věky k slávě naší,

але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу,

2:8

Jížto žádný z knížat světa tohoto nepoznal. Nebo kdyby byli poznali, nebyliť by Pána slávy ukřižovali.

яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави!

2:9

Ale kážeme, jakož psáno jest: Čehož oko nevídalo, ani ucho slýchalo, ani na srdce lidské vstoupilo, co jest připravil Bůh těm, kteříž jej milují.

Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!