Psalms 120

Пісня прочан. Я кликав до Господа в горі своїм, і Він мене вислухав,

Ωιδη των Αναβαθμων. Εν τη θλιψει μου εκραξα προς τον Κυριον, και εισηκουσε μου.

Господи, визволь же душу мою від губи неправдивої, від язика зрадливого!

Κυριε, λυτρωσον την ψυχην μου απο χειλεων ψευδων, απο γλωσσης δολιας.

Що Тобі дасть, або що для Тебе додасть лукавий язик?

Τι θελει σοι δωσει η τι θελει σοι προσθεσει, η δολια γλωσσα;

Загострені стріли потужного із ялівцевим вугіллям!

Τα ηκονημενα βελη του δυνατου, μετα ανθρακων αρκευθου.

Горе мені, що замешкую в Мешеху, що живу із шатрами Кедару!

Ουαι εις εμε, διοτι παροικω εν Μεσεχ, κατοικω εν ταις σκηναις του Κηδαρ

Довго душа моя перебувала собі разом з тими, хто ненавидить мир:

Πολυν καιρον κατωκησεν η ψυχη μου μετα των μισουντων την ειρηνην.

я за мир, та коли говорю, то вони за війну!

Εγω αγαπω την ειρηνην αλλ οταν ομιλω, αυτοι ετοιμαζονται δια πολεμον.