Ecclesiastes 11

Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його.

Ριψον τον αρτον σου επι προσωπον των υδατων διοτι εν ταις πολλαις ημεραις θελεις ευρει αυτον.

Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі.

Δος μεριδιον εις επτα και ετι εις οκτω διοτι δεν εξευρεις τι κακον θελει γεινει επι της γης.

Коли переповняться хмари дощем, то виллють на землю його. А коли деревина на південь впаде чи на північ, залишиться на місці, куди деревина впаде.

Εαν τα νεφη ηναι πληρη, θελουσι διαχυσει βροχην επι την γην και εαν δενδρον πεση προς τον νοτον η προς τον βορραν, εν τω τοπω οπου πεση το δενδρον, εκει θελει μεινει.

Хто вважає на вітер, не буде той сіяти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати.

Οστις παρατηρει τον ανεμον, δεν θελει σπειρει και οστις θεωρει τα νεφη, δεν θελει θερισει.

Як не відаєш ти, яка то путь вітру, як кості зростають в утробі вагітної, так не відаєш ти чину Бога, що робить усе.

Καθως δεν γνωριζεις τις η οδος του ανεμου ουδε τινι τροπω μορφονονται τα οστα εν τη κοιλια της κυοφορουσης, ουτω δεν γνωριζεις τα εργα του Θεου, οστις καμνει τα παντα.

Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі, оце чи оте, чи обоє однаково добрі.

Σπειρε τον σπορον σου το πρωι, και την εσπεραν ας μη ησυχαση η χειρ σου διοτι δεν εξευρεις τι θελει ευδοκιμησει, τουτο η εκεινο, η εαν και τα δυο ηναι επισης αγαθα.

І світло солодке, і добре очам сонце бачити,

Γλυκυ βεβαια ειναι το φως, και ευαρεστον εις τους οφθαλμους να βλεπωσι τον ηλιον

і коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться, і хай пам'ятає дні темряви, бо їх буде багато, усе, що надійде, марнота!

αλλα και εαν ο ανθρωπος ζηση ετη πολλα και ευφραινηται εν πασι τουτοις, ας ενθυμηθη ομως τας ημερας του σκοτους, οτι θελουσιν εισθαι πολλαι. Παντα τα συμβαινοντα ματαιοτης.

Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду!

Ευφραινου, νεανισκε, εν τη νεοτητι σου και η καρδια σου ας σε χαροποιη εν ταις ημεραις της νεοτητος σου και περιπατει κατα τας επιθυμιας της καρδιας σου και κατα την ορασιν των οφθαλμων σου πλην εξευρε, οτι δια παντα ταυτα ο Θεος θελει σε φερει εις κρισιν.

Тому жени смуток від серця свого, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дитинство, і рання життєва зоря то марнота!

Και αφαιρεσον τον θυμον απο της καρδιας σου, και απομακρυνον την πονηριαν απο της σαρκος σου διοτι η νεοτης και η παιδικη ηλικια ειναι ματαιοτης.