Psalms 129

Пісня прочан. Багато гнобили мене від юнацтва мого, нехай но ізраїль повість!

Veisu korkeimmassa Kuorissa. He ovat usein minua ahdistaneet, hamasta nuoruudestani, sanokaan nyt Israel;

Багато гнобили мене від юнацтва мого, та мене не подужали!

He ovat usein minua ahdistaneet, hamasta nuoruudestani; mutta ei he minua voittaneet.

Орали були на хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни,

Kyntäjät ovat minun selkäni päällä kyntäneet, ja vakonsa pitkäksi vetäneet.

та Господь справедливий, Він шнури безбожних порвав!

Herra, joka vanhurskas on, on jumalattomain köydet katkonut.

Нехай посоромлені будуть, і хай повідступають назад усі ті, хто Сіона ненавидить!

Tulkoon häpiään ja kääntyköön takaperin kaikki, jotka Zionia vihaavat.

Бодай стали вони, як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте,

Olkoon niinkuin ruoho kattojen päällä, joka kuivettuu ennen kuin se reväistään ylös,

що нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого в'язальник,

Joista niittäjä ei kättänsä täytä, eikä lyhteensitoja syliänsä;

і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас ім'ям Господа!

Eikä yksikään ohitsekäypä sano: olkoon Herran siunaus teidän päällänne: me siunaamme teitä Herran nimeen.