Psalms 141

Псалом Давидів. Господи, кличу до Тебе, поспішися до мене, почуй же мій голос, як кличу до Тебе!

(En Salme af David.) HERRE, jeg råber til dig, il mig til hjælp, hør min Røst, når jeg råber til dig;

Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх як жертва вечірня!

som Røgoffer, gælde for dig min Bøn, mine løftede Hænder som Aftenoffer!

Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх!

HERRE, sæt Vagt ved min Mund, vogt mine Læbers Dør!

Не дай нахилятися серцю моєму до речі лихої, щоб учинки робити безбожністю, із людьми, що чинять переступ, і щоб не ласувався я їхніми присмаками!

Bøj ikke mit Hjerte til ondt, til at gøre gudløs Gerning sammen med Udådsmænd; deres lækre Mad vil jeg ikke smage.

Як праведний вразить мене, то це милість, а докорить мені, це олива на голову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.

Slår en retfærdig mig, så er det Kærlighed; revser han mig, er det Olie for Hovedet, ej skal mit Hoved vise det fra sig, end sætter jeg min Bøn imod deres Ondskab.

Їхні судді по скелі розкидані, та слова мої вчують, бо приємні вони...

Ned ad Klippens Skrænter skal Dommerne hos dem styrtes, og de skal høre, at mine Ord er liflige.

Як дрова рубають й розколюють їх на землі, так розкидані наші кістки над отвором шеолу.

Som når man pløjer Jorden i Furer, spredes vore Ben ved Dødsrigets Gab.

Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе надіюсь не зруйновуй мого життя!

Dog, mine Øjne er rettet på dig, o HERRE, Herre, på dig forlader jeg mig, giv ikke mit Liv til Pris!

Бережи Ти від пастки мене, що на мене поставили, та від тенет переступників!

Vogt mig for Fælden, de stiller for mig, og Udådsmændenes Snarer;

Хай безбожні попадають разом до сітки своєї, а я промину!

lad de gudløse falde i egne Gram, medens jeg går uskadt videre.