Ecclesiastes 6

Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми:

Der er et Onde, jeg så under Solen, og som tynger Menneskene hårdt:

Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!...

Når Gud giver en Mand Rigdom og Gods og Ære, så han intet savner af, hvad han ønsker, og Gud ikke sætter ham i Stand til at nyde det, men en fremmed nyder det, da er dette Tomhed og en slem Lidelse.

Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!...

Om en Mand avler hundrede Børn og lever mange År, så hans Levetid bliver lang, men hans Sjæl ikke mættes af Goder, så siger jeg dog, at et utidigt Foster er bedre faren end han;

Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його,

thi at det kommer, er Tomhed, og det går bort i Mørke, og i Mørke dølges dets Navn;

ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!...

og det har hverken set eller kendt Sol; det får end ikke en Grav; det hviler bedre end han.

А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде?

Om han så levede to Gange tusind År, men ikke skuede Lykke - mon ikke alle farer sammesteds hen?

Увесь труд людини для рота її, і пожадання її не виповнюються.

Al Menneskets Flid tjener hans Mund, og dog stilles hans Sult aldrig.

Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?

Thi hvad har den vise forud for Tåben, hvad båder det den arme, der ved at vandre for de levendes Øjne?

Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру...

Bedre at se med sine Øjne end higende Attrå. Også det er Tomhed og Jag efter Vind.

Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього,

Hvad der bliver til er for længst nævnet ved Navn, og det vides i Forvejen, hvad et Menneske bliver til; det kan ikke gå i Rette med ham, der er den stærkeste.

бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини?

Thi jo flere Ord der bruges, des større bliver Tomheden, og hvad gavner de Mennesket?

Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?

Thi hvo ved, hvad der båder et Menneske i Livet, det Tal af tomme Levedage han henlever som en Skygge? Thi hvo kan sige et Menneske, hvad der skal ske under Solen efter hans Død?