Ecclesiastes 4

І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя...

Тогава се обърнах и видях всичките потисничества, които се вършат под слънцето: И ето, сълзите на угнетените, но нямаше за тях утешител — и от ръката на потисниците им излизаше насилие, но нямаше за тях утешител.

І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер...

Затова аз завидях повече на мъртвите, които са вече умрели, отколкото на живите, които са още живи.

А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!

А по-щастлив и от двамата е онзи, който още не е бил, който не е видял злите дела, които се вършат под слънцето.

І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...

И видях, че всеки труд и всяка сполука в работата е съперничество между човека и ближния му. И това е суета и гонене на вятър.

Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,

Безумният сгъва ръцете си и яде собствената си плът.

краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...

По-добре пълна шепа със спокойствие отколкото две шепи пълни с труд и гонене на вятър.

І знову я бачив марноту під сонцем:

И се обърнах и видях суета под слънцето.

Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...

Има такъв, който е сам, без другар; няма нито син, нито брат. Но няма край на целия му труд и окото му не се насища с богатства. И не казва: За кого се трудя и лишавам душата си от благо? И това е суета и тежка работа.

Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,

Двама са по-добре отколкото един, понеже те имат добра награда за труда си.

і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його...

Защото, ако паднат, единият ще вдигне другаря си; но горко на онзи, който е сам, когато падне, и няма втори да го вдигне.

Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?

И ако двама легнат заедно, ще се топлят; а как ще се стопли един?

А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!

И ако някой може да надвие единия, двама ще му противостоят. И тройното въже не се къса бързо.

Ліпший убогий та мудрий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже осторог не приймає,

По-добре е беден и мъдър младеж отколкото стар и безумен цар, който вече не приема съвет.

бо виходить юнак і з в'язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своїм народивсь він убогим!

Защото младежът излиза от затвора, за да бъде цар, въпреки че е роден беден в царството му.

Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього юнака, цього другого, що став він на місце його.

Видях всичките живи, които ходят под слънцето, че бяха с втория, с младежа, който трябваше да застане на неговото място.

Немає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!... Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла!

Нямаше край на целия народ, на всички, които бяха преди тях; и послешните няма да се зарадват в него. Защото и това е суета и гонене на вятър.