Psalms 120

Пісня прочан. Я кликав до Господа в горі своїм, і Він мене вислухав,

إِلَى الرَّبِّ فِي ضِيْقِي صَرَخْتُ فَاسْتَجَابَ لِي.

Господи, визволь же душу мою від губи неправдивої, від язика зрадливого!

يَا رَبُّ، نَجِّ نَفْسِي مِنْ شِفَاهِ الْكَذِبِ، مِنْ لِسَانِ غِشٍّ.

Що Тобі дасть, або що для Тебе додасть лукавий язик?

مَاذَا يُعْطِيكَ وَمَاذَا يَزِيدُ لَكَ لِسَانُ الْغِشِّ؟

Загострені стріли потужного із ялівцевим вугіллям!

سِهَامَ جَبَّارٍ مَسْنُونَةً مَعَ جَمْرِ الرَّتَمِ.

Горе мені, що замешкую в Мешеху, що живу із шатрами Кедару!

وَيْلِي لِغُرْبَتِي فِي مَاشِكَ، لِسَكَنِي فِي خِيَامِ قِيدَارَ!

Довго душа моя перебувала собі разом з тими, хто ненавидить мир:

طَالَ عَلَى نَفْسِي سَكَنُهَا مَعَ مُبْغِضِ السَّلاَمِ.

я за мир, та коли говорю, то вони за війну!

أَنَا سَلاَمٌ، وَحِينَمَا أَتَكَلَّمُ فَهُمْ لِلْحَرْبِ.