Song of Solomon 5

באתי לגני אחתי כלה אריתי מורי עם בשמי אכלתי יערי עם דבשי שתיתי ייני עם חלבי אכלו רעים שתו ושכרו דודים׃
Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
אני ישנה ולבי ער קול דודי דופק פתחי לי אחתי רעיתי יונתי תמתי שראשי נמלא טל קוצותי רסיסי לילה׃
Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...
פשטתי את כתנתי איככה אלבשנה רחצתי את רגלי איככה אטנפם׃
Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...
דודי שלח ידו מן החר ומעי המו עליו׃
Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...
קמתי אני לפתח לדודי וידי נטפו מור ואצבעתי מור עבר על כפות המנעול׃
Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...
פתחתי אני לדודי ודודי חמק עבר נפשי יצאה בדברו בקשתיהו ולא מצאתיהו קראתיו ולא ענני׃
Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...
מצאני השמרים הסבבים בעיר הכוני פצעוני נשאו את רדידי מעלי שמרי החמות׃
Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
השבעתי אתכם בנות ירושלם אם תמצאו את דודי מה תגידו לו שחולת אהבה אני׃
Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
מה דודך מדוד היפה בנשים מה דודך מדוד שככה השבעתנו׃
Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
דודי צח ואדום דגול מרבבה׃
Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...
ראשו כתם פז קוצותיו תלתלים שחרות כעורב׃
Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...
עיניו כיונים על אפיקי מים רחצות בחלב ישבות על מלאת׃
Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
לחיו כערוגת הבשם מגדלות מרקחים שפתותיו שושנים נטפות מור עבר׃
Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
ידיו גלילי זהב ממלאים בתרשיש מעיו עשת שן מעלפת ספירים׃
Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
שוקיו עמודי שש מיסדים על אדני פז מראהו כלבנון בחור כארזים׃
Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
חכו ממתקים וכלו מחמדים זה דודי וזה רעי בנות ירושלם׃
Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!