Psalms 141

(En Salme af David.) HERRE, jeg råber til dig, il mig til hjælp, hør min Røst, når jeg råber til dig;

Псалом Давидів. Господи, кличу до Тебе, поспішися до мене, почуй же мій голос, як кличу до Тебе!

som Røgoffer, gælde for dig min Bøn, mine løftede Hænder som Aftenoffer!

Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх як жертва вечірня!

HERRE, sæt Vagt ved min Mund, vogt mine Læbers Dør!

Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх!

Bøj ikke mit Hjerte til ondt, til at gøre gudløs Gerning sammen med Udådsmænd; deres lækre Mad vil jeg ikke smage.

Не дай нахилятися серцю моєму до речі лихої, щоб учинки робити безбожністю, із людьми, що чинять переступ, і щоб не ласувався я їхніми присмаками!

Slår en retfærdig mig, så er det Kærlighed; revser han mig, er det Olie for Hovedet, ej skal mit Hoved vise det fra sig, end sætter jeg min Bøn imod deres Ondskab.

Як праведний вразить мене, то це милість, а докорить мені, це олива на голову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.

Ned ad Klippens Skrænter skal Dommerne hos dem styrtes, og de skal høre, at mine Ord er liflige.

Їхні судді по скелі розкидані, та слова мої вчують, бо приємні вони...

Som når man pløjer Jorden i Furer, spredes vore Ben ved Dødsrigets Gab.

Як дрова рубають й розколюють їх на землі, так розкидані наші кістки над отвором шеолу.

Dog, mine Øjne er rettet på dig, o HERRE, Herre, på dig forlader jeg mig, giv ikke mit Liv til Pris!

Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе надіюсь не зруйновуй мого життя!

Vogt mig for Fælden, de stiller for mig, og Udådsmændenes Snarer;

Бережи Ти від пастки мене, що на мене поставили, та від тенет переступників!

lad de gudløse falde i egne Gram, medens jeg går uskadt videre.

Хай безбожні попадають разом до сітки своєї, а я промину!