Psalms 142

Псалом навчальний, Давида, коли був у печері. Молитва.

En læresalme av David, da han var i hulen, en bønn.

Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!

Med min røst roper jeg til Herren, med min røst beder jeg inderlig til Herren.

Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,

Jeg utøser min sorg for hans åsyn, jeg gir min nød til kjenne for hans åsyn.

коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!

Når min ånd vansmekter i mig, kjenner dog du min sti; på den vei jeg skal vandre, har de lagt skjulte snarer for mig.

Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою...

Sku til min høire side og se! Det er ikke nogen som kjennes ved mig; all tilflukt er borte for mig, det er ikke nogen som spør efter min sjel.

Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих!

Jeg roper til dig, Herre! Jeg sier: Du er min tilflukt, min del i de levendes land.

Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони! Виведи душу мою із в'язниці, щоб славити Ймення Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!

Gi akt på mitt klagerop, for jeg er blitt såre elendig! Fri mig fra mine forfølgere, for de er mig for sterke! Før min sjel ut av fengslet, så jeg kan love ditt navn! De rettferdige skal samle sig omkring mig, når du gjør vel imot mig.