Psalms 137

Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

An den Flüssen Babels, da saßen wir und weinten, indem wir Zions gedachten.

На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

An die Weiden in ihr hängten wir unsere Lauten.

співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

Denn die uns gefangen weggeführt hatten, forderten daselbst von uns die Worte eines Liedes, und die uns wehklagen machten, Freude: "Singet uns eines von Zions Liedern!"

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

Wie sollten wir ein Lied Jehovas singen auf fremder Erde?

Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

Wenn ich dein vergesse, Jerusalem, so vergesse meine Rechte!

Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

Es klebe meine Zunge an meinem Gaumen, wenn ich deiner nicht gedenke, wenn ich Jerusalem nicht erhebe über die höchste meiner Freuden!

Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

Gedenke, Jehova, den Kindern Edom den Tag Jerusalems, die da sprachen: Entblößet, entblößet sie bis auf ihre Grundfeste!

Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

Tochter Babel, du Verwüstete! Glückselig, der dir dasselbe vergilt, was du uns getan hast!

Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...

Glückselig, der deine Kindlein ergreift und sie hinschmettert an den Felsen!