Psalms 142

Псалом навчальний, Давида, коли був у печері. Молитва.

Vyučující Davidův, když byl v jeskyni, modlitba jeho.

Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!

Hlasem svým k Hospodinu volám, hlasem svým Hospodinu pokorně se modlím.

Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,

Vylévám před oblíčejem jeho žádost svou, a ssoužení své před ním oznamuji.

коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!

Když se úzkostmi svírá ve mně duch můj, ty znáš stezku mou; na cestě, po kteréžkoli chodím, osídlo mi ukryli.

Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою...

Ohlédám-li se na pravo, a patřím, není, kdo by mne znáti chtěl; zhynulo útočiště mé, není, kdo by se ujal o život můj.

Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих!

K tobě volám, Hospodine, říkaje: Ty jsi doufání mé a díl můj v zemi živých.

Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони! Виведи душу мою із в'язниці, щоб славити Ймення Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!

Pozorujž volání mého, neboť jsem zemdlen přenáramně; vysvoboď mne od těch, jenž stihají mne, nebo jsou silnější nežli já. [ (Psalms 142:8) Vyveď z žaláře duši mou, abych oslavoval jméno tvé; obstoupí mne spravedliví, když mi dobrodiní učiníš. ]