Psalms 137

Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

Na obali rijeka babilonskih sjeđasmo i plakasmo spominjući se Siona;

На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

o vrbe naokolo harfe svoje bijasmo povješali.

співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

I tada naši tamničari zaiskaše od nas da pjevamo, porobljivači naši zaiskaše da se veselimo: "Pjevajte nam pjesmu sionsku!"

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

Kako da pjesmu Jahvinu pjevamo u zemlji tuđinskoj!

Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

Nek' se osuši desnica moja, Jeruzaleme, ako tebe zaboravim!

Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

Nek' mi se jezik za nepce prilijepi ako spomen tvoj smetnem ja ikada, ako ne stavim Jeruzalem vrh svake radosti svoje!

Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

Ne zaboravi, Jahve, sinovima Edoma kako su u dan kobni Jeruzalemov vikali oni: "Rušite! Srušite ga do temelja!"

Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

Kćeri babilonska, pustošiteljice, blažen koji ti vrati milo za drago za sva zla što si nam ih nanijela!

Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...

Blažen koji zgrabi i smrska o stijenu tvoju dojenčad!