Psalms 137

Babil ırmakları kıyısında oturup Siyon’u andıkça ağladık;

Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

Çevredeki kavaklara Lirlerimizi astık.

На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

Çünkü orada bizi tutsak edenler bizden ezgiler, Bize zulmedenler bizden şenlik istiyor, “Siyon ezgilerinden birini okuyun bize!” diyorlardı.

співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

Nasıl okuyabiliriz RAB’bin ezgisini El toprağında?

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

Ey Yeruşalim, seni unutursam, Sağ elim kurusun.

Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

Seni anmaz, Yeruşalim’i en büyük sevincimden üstün tutmazsam, Dilim damağıma yapışsın!

Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

Yeruşalim’in düştüğü gün, “Yıkın onu, yıkın temellerine kadar!” Diyen Edomlular’ın tavrını anımsa, ya RAB.

Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

[] Ey sen, yıkılası Babil kızı, Bize yaptıklarını Sana ödetecek olana ne mutlu!

Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

Ne mutlu senin yavrularını tutup Kayalarda parçalayacak insana!

Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...