Psalms 142

I cried unto the LORD with my voice; with my voice unto the LORD did I make my supplication.

Псалом навчальний, Давида, коли був у печері. Молитва.

I poured out my complaint before him; I shewed before him my trouble.

Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!

When my spirit was overwhelmed within me, then thou knewest my path. In the way wherein I walked have they privily laid a snare for me.

Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,

I looked on my right hand, and beheld, but there was no man that would know me: refuge failed me; no man cared for my soul.

коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!

I cried unto thee, O LORD: I said, Thou art my refuge and my portion in the land of the living.

Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою...

Attend unto my cry; for I am brought very low: deliver me from my persecutors; for they are stronger than I.

Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих!

Bring my soul out of prison, that I may praise thy name: the righteous shall compass me about; for thou shalt deal bountifully with me.

Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони! Виведи душу мою із в'язниці, щоб славити Ймення Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!