Psalms 137

Ved Babels Floder, der sad vi og græd, når Zion randt os i hu.

Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

Vi hængte vore Harper i Landets Pile.

На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

Thi de, der havde bortført os, bad os synge, vore Bødler bad os være glade: "Syng os af Zions Sange!"

співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

Hvor kan vi synge HERRENs Sange på fremmed Grund?

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

Jerusalem, glemmer jeg dig, da visne min højre!

Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

Min Tunge hænge ved Ganen, om ikke jeg ihukommer dig, om ikke jeg sætter Jerusalem over min højeste Glæde!

Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

HERRE, ihukom Edoms Sønner for Jerusalems Dag, at de råbte: "Nedbryd, nedbryd lige til Grunden!"

Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

Du Babels Datter, du Ødelægger! Salig den, der gengælder dig, hvad du gjorde imod os!

Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

Salig den, der griber dine spæde og knuser dem mod Klippen!

Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...