Psalms 137

Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

super flumina Babylonis ibi sedimus et flevimus cum recordaremur Sion

На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

super salices in medio eius suspendimus citharas nostras

співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

quoniam ibi interrogaverunt nos qui captivos duxerunt nos verba carminis et qui adfligebant nos laeti canite nobis de canticis Sion

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

quomodo cantabimus canticum Domini in terra aliena

Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

si oblitus fuero tui Hierusalem in oblivione sit dextera mea

Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

adhereat lingua mea gutturi meo si non recordatus fuero tui si non praeposuero Hierusalem in principio laetitiae meae

Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

memento Domine filiorum Edom in diem Hierusalem dicentium evacuate evacuate usque ad fundamentum eius

Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

filia Babylon vastata beatus qui retribuet tibi vicissitudinem tuam quam retribuisti nobis

Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...

beatus qui tenebit et adlidet parvulos tuos ad petram