Psalms 142

Псалом навчальний, Давида, коли був у печері. Молитва.

I cried unto the LORD with my voice; with my voice unto the LORD did I make my supplication.

Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!

I poured out my complaint before him; I shewed before him my trouble.

Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,

When my spirit was overwhelmed within me, then thou knewest my path. In the way wherein I walked have they privily laid a snare for me.

коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!

I looked on my right hand, and beheld, but there was no man that would know me: refuge failed me; no man cared for my soul.

Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою...

I cried unto thee, O LORD: I said, Thou art my refuge and my portion in the land of the living.

Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих!

Attend unto my cry; for I am brought very low: deliver me from my persecutors; for they are stronger than I.

Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони! Виведи душу мою із в'язниці, щоб славити Ймення Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!

Bring my soul out of prison, that I may praise thy name: the righteous shall compass me about; for thou shalt deal bountifully with me.