Psalms 142

Псалом навчальний, Давида, коли був у печері. Молитва.
نزد خداوند فریاد می‌زنم و با التماس از او کمک می‌طلبم.
Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!
شکایات خود را به پیشگاه او عرض می‌کنم و مشکلاتم را برایش بیان می‌نمایم.
Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,
وقتی طاقت من تمام شود، تو می‌دانی که چه باید بکنم. دشمنان در سر راه من دام گسترده‏اند.
коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!
وقتی به اطرافم نگاه می‌کنم، کسی را نمی‌بینم که به کمکم بیاید و کسی به من توجّه نمی‌کند.
Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою...
خداوندا، برای کمک به درگاه تو رو می‌آورم، زیرا تو یگانه پشتیبان و همه‌چیز من در این زندگی هستی.
Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих!
به فریاد من گوش بده، زیرا که درمانده‌ام. مرا از دست دشمنان نجات بده، زیرا آنها از من بسیار قویترند.
Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони! Виведи душу мою із в'язниці, щоб славити Ймення Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!
مرا از این بُن‌بست و پریشانی آزاد کن تا تو را ستایش كنم. آنگاه به‌خاطر نیكویی كه به من كرده‏ای، نیكوکاران مرا احاطه خواهند كرد.