Psalms 137

Junto aos rios de Babilônia, ali nos assentamos e nos pusemos a chorar, recordando-nos de Sião.

Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

Nos salgueiros que há no meio dela penduramos as nossas harpas,

На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

pois ali aqueles que nos levaram cativos nos pediam canções; e os que nos atormentavam, que os alegrássemos, dizendo: Cantai-nos um dos cânticos de Sião.

співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

Mas como entoaremos o cântico do Senhor em terra estrangeira?

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

Se eu me esquecer de ti, ó Jerusalém, esqueça-se a minha destra da sua destreza.

Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

Apegue-se-me a língua ao céu da boca, se não me lembrar de ti, se eu não preferir Jerusalém à minha maior alegria.

Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

Lembra-te, Senhor, contra os edomitas, do dia de Jerusalém, porque eles diziam: Arrasai-a, arrasai-a até os seus alicerces.

Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

Ah! Filha de Babilônia, devastadora; feliz aquele que te retribuir consoante nos fizeste a nós;

Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

feliz aquele que pegar em teus pequeninos e der com eles nas pedra.

Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...