Psalms 42

As the hart panteth after the water brooks, so panteth my soul after thee, O God.

Для дириґетна хору. Псалом навчальний, синів Кореєвих.

My soul thirsteth for God, for the living God: when shall I come and appear before God?

Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя,

My tears have been my meat day and night, while they continually say unto me, Where is thy God?

душа моя спрагнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем?

When I remember these things, I pour out my soul in me: for I had gone with the multitude, I went with them to the house of God, with the voice of joy and praise, with a multitude that kept holyday.

Сльоза моя стала для мене поживою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?

Why art thou cast down, O my soul? and why art thou disquieted in me? hope thou in God: for I shall yet praise him for the help of his countenance.

Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я многолюдді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святкового натовпу...

O my God, my soul is cast down within me: therefore will I remember thee from the land of Jordan, and of the Hermonites, from the hill Mizar.

Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його!

Deep calleth unto deep at the noise of thy waterspouts: all thy waves and thy billows are gone over me.

Мій Боже, душа моя тужить в мені, бо я пам'ятаю про Тебе з країни Йордану й Гермону, із гори із Міц'ар.

Yet the LORD will command his lovingkindness in the daytime, and in the night his song shall be with me, and my prayer unto the God of my life.

Прикликає безодня безодню на гуркіт Твоїх водоспадів, усі вали Твої й хвилі Твої перейшли надо мною.

I will say unto God my rock, Why hast thou forgotten me? why go I mourning because of the oppression of the enemy?

Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя!

As with a sword in my bones, mine enemies reproach me; while they say daily unto me, Where is thy God?

Повім я до Бога: Ти Скеле моя, чому Ти про мене забув? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий?

Why art thou cast down, O my soul? and why art thou disquieted within me? hope thou in God: for I shall yet praise him, who is the health of my countenance, and my God.

Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог? Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!