Psalms 137

Sur les bords des fleuves de Babylone, Nous étions assis et nous pleurions, en nous souvenant de Sion.

Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

Aux saules de la contrée Nous avions suspendu nos harpes.

На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

Là, nos vainqueurs nous demandaient des chants, Et nos oppresseurs de la joie: Chantez-nous quelques-uns des cantiques de Sion!

співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

Comment chanterions-nous les cantiques de l'Eternel Sur une terre étrangère?

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

Si je t'oublie, Jérusalem, Que ma droite m'oublie!

Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

Que ma langue s'attache à mon palais, Si je ne me souviens de toi, Si je ne fais de Jérusalem Le principal sujet de ma joie!

Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

Eternel, souviens-toi des enfants d'Edom, Qui, dans la journée de Jérusalem, Disaient: Rasez, rasez Jusqu'à ses fondements!

Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

Fille de Babylone, la dévastée, Heureux qui te rend la pareille, Le mal que tu nous as fait!

Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

Heureux qui saisit tes enfants, Et les écrase sur le roc!

Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...