Psalms 12

(Til sangmesteren. Efter den ottende. En salme af David.) HERRE, hjælp, thi de fromme er borte, svundet er Troskab blandt Menneskens Børn;

Для дириґетна хору. На октаву. Псалом Давидів.

de taler Løgn, den ene til den anden, med svigefulde Læber og tvedelt Hjerte.

Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні!

Hver svigefuld Læbe udrydde HERREN, den Tunge, der taler store Ord,

Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять...

dem, som siger: "Vor Tunge gør os stærke, vore Læber er med os, hvo er vor Herre?"

Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого

"For armes Nød og fattiges Suk vil jeg nu stå op", siger HERREN, "jeg frelser den, som man blæser ad."

тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан?

HERRENs Ord er rene Ord, det pure, syvfold lutrede Sølv.

Через утиск убогих, ради стогону бідних тепер Я повстану, говорить Господь, поставлю в безпеці того, на кого розтягують сітку!

HERRE, du vogter os, værner os evigt mod denne Slægt.

Господні слова слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене!

De gudløse færdes frit overalt, når Skarn ophøjes blandt Menneskens Børn.

Ти, Господи, їх пильнуватимеш, і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим! Безбожні кружляють навколо, бо нікчемність між людських синів підіймається.