Psalms 142

Vyučující Davidův, když byl v jeskyni, modlitba jeho.

Псалом навчальний, Давида, коли був у печері. Молитва.

Hlasem svým k Hospodinu volám, hlasem svým Hospodinu pokorně se modlím.

Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!

Vylévám před oblíčejem jeho žádost svou, a ssoužení své před ním oznamuji.

Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,

Když se úzkostmi svírá ve mně duch můj, ty znáš stezku mou; na cestě, po kteréžkoli chodím, osídlo mi ukryli.

коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!

Ohlédám-li se na pravo, a patřím, není, kdo by mne znáti chtěl; zhynulo útočiště mé, není, kdo by se ujal o život můj.

Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою...

K tobě volám, Hospodine, říkaje: Ty jsi doufání mé a díl můj v zemi živých.

Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих!

Pozorujž volání mého, neboť jsem zemdlen přenáramně; vysvoboď mne od těch, jenž stihají mne, nebo jsou silnější nežli já. [ (Psalms 142:8) Vyveď z žaláře duši mou, abych oslavoval jméno tvé; obstoupí mne spravedliví, když mi dobrodiní učiníš. ]

Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони! Виведи душу мою із в'язниці, щоб славити Ймення Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!