Psalms 137

Při řekách Babylonských tam jsme sedávali, a plakávali, rozpomínajíce se na Sion.

Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

Na vrbí v té zemi zavěšovali jsme citary své.

На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

A když se tam dotazovali nás ti, kteříž nás zajali, na slova písničky, (ješto jsme zavěsili byli veselí), říkajíce: Zpívejte nám některou píseň Sionskou:

співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

Kterakž bychom měli zpívati píseň Hospodinovu v zemi cizozemců?

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

Jestliže se zapomenu na tebe, ó Jeruzaléme, zapomeniž i pravice má.

Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

Přilniž i jazyk můj k dásním mým, nebudu-li se rozpomínati na tebe, jestliže v samém Jeruzalémě nebudu míti svého největšího potěšení.

Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

Rozpomeň se, Hospodine, na Idumejské, a na den Jeruzaléma, kteříž pravili: Rozbořte, rozbořte až do základů v něm.

Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

Ó dcero Babylonská, zkažena býti máš. Blahoslavený ten, kdož odplatí tobě za to, což jsi nám zlého učinila.

Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

Blahoslavený, kdož pochytí dítky tvé a o skálu je rozrážeti bude.

Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...