Psalms 137

(По слав. 136) При реките на Вавилон, там седяхме и плачехме, когато си спомняхме Сион.

Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

На върбите сред него окачихме арфите си.

На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

Защото там тези, които ни плениха, поискаха от нас думи на песен; и които ни притесняваха — веселие, казвайки: Попейте ни от сионските песни!

співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

Как да пеем ГОСПОДНА песен в чужда земя?

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

Ако те забравя, Ерусалиме, да забрави десницата ми умението си!

Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

Да се залепи езикът ми за небцето ми, ако не те помня, ако не издигна Ерусалим начело на радостта си!

Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

Спомни си, ГОСПОДИ, деня на Ерусалим против синовете на Едом които казваха: Сринете, сринете го до самата му основа!

Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

О, дъще вавилонска, която ще запустееш, блажен онзи, който ти отплати за всичко, което си ни сторила!

Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

Блажен онзи, който хване децата ти и ги разбие в скалата!

Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...