Psalms 137

Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

Babil ırmakları kıyısında oturup Siyon’u andıkça ağladık;

На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

Çevredeki kavaklara Lirlerimizi astık.

співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

Çünkü orada bizi tutsak edenler bizden ezgiler, Bize zulmedenler bizden şenlik istiyor, “Siyon ezgilerinden birini okuyun bize!” diyorlardı.

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

Nasıl okuyabiliriz RAB’bin ezgisini El toprağında?

Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

Ey Yeruşalim, seni unutursam, Sağ elim kurusun.

Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

Seni anmaz, Yeruşalim’i en büyük sevincimden üstün tutmazsam, Dilim damağıma yapışsın!

Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

Yeruşalim’in düştüğü gün, “Yıkın onu, yıkın temellerine kadar!” Diyen Edomlular’ın tavrını anımsa, ya RAB.

Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

[] Ey sen, yıkılası Babil kızı, Bize yaptıklarını Sana ödetecek olana ne mutlu!

Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...

Ne mutlu senin yavrularını tutup Kayalarda parçalayacak insana!