Psalms 137

Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

By the rivers of Babylon, there we sat down, yea, we wept, when we remembered Zion.

На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

We hanged our harps upon the willows in the midst thereof.

співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

For there they that carried us away captive required of us a song; and they that wasted us required of us mirth, saying, Sing us one of the songs of Zion.

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

How shall we sing the LORD'S song in a strange land?

Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

If I forget thee, O Jerusalem, let my right hand forget her cunning.

Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

If I do not remember thee, let my tongue cleave to the roof of my mouth; if I prefer not Jerusalem above my chief joy.

Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

Remember, O LORD, the children of Edom in the day of Jerusalem; who said, Rase it, rase it, even to the foundation thereof.

Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

O daughter of Babylon, who art to be destroyed; happy shall he be, that rewardeth thee as thou hast served us.

Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...

Happy shall he be, that taketh and dasheth thy little ones against the stones.