II Peter 3

Це вже другого листа пишу я до вас, улюблені. У них нагадуванням я буджу вашу чисту думку,

This second epistle, beloved, I now write unto you; in both which I stir up your pure minds by way of remembrance:

щоб ви пам'ятали слова, що святі пророки давніше звістили їх вам, і заповідь Господа й Спасителя, що одержали через ваших апостолів.

That ye may be mindful of the words which were spoken before by the holy prophets, and of the commandment of us the apostles of the Lord and Saviour:

3:3

Насамперед знайте оце, що в останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями,

Knowing this first, that there shall come in the last days scoffers, walking after their own lusts,

3:4

та й скажуть: Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння.

And saying, Where is the promise of his coming? for since the fathers fell asleep, all things continue as they were from the beginning of the creation.

3:5

Бо сховане від тих, хто хоче цього, що небо було напочатку, а земля із води та водою складена словом Божим,

For this they willingly are ignorant of, that by the word of God the heavens were of old, and the earth standing out of the water and in the water:

3:6

тому тодішній світ, водою потоплений, згинув.

Whereby the world that then was, being overflowed with water, perished:

3:7

А теперішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей.

But the heavens and the earth, which are now, by the same word are kept in store, reserved unto fire against the day of judgment and perdition of ungodly men.

3:8

Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день немов тисяча років, а тисяча років немов один день!

But, beloved, be not ignorant of this one thing, that one day is with the Lord as a thousand years, and a thousand years as one day.

3:9

Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття.

The Lord is not slack concerning his promise, as some men count slackness; but is longsuffering to us-ward, not willing that any should perish, but that all should come to repentance.