Psalms 123

Пісня прочан. Свої очі я зводжу до Тебе, що на небесах пробуваєш!

Canto dei pellegrinaggi. A te io alzo gli occhi miei o tu che siedi nei cieli!

Ото бо, як очі рабів до руки їх панів, як очі невільниці до руки її пані, отак наші очі до Господа, нашого Бога, аж поки не змилується Він над нами!

Ecco, come gli occhi dei servi guardano la mano del loro padrone, come gli occhi della serva guardano la mano della sua padrona,

Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо погорди ми досить наситились!

così gli occhi nostri guardano all’Eterno, all’Iddio nostro, finché egli abbia pietà di noi.

Душа наша наситилась досить собі: від безпечних наруги, від пишних погорди!...

Abbi pietà di noi, o Eterno, abbi pietà di noi, perché siamo più che sazi di disprezzo. L’anima nostra è più che sazia dello scherno della gente agiata e del disprezzo dei superbi.