II Corinthians 7

7:1

Отож, мої любі, мавши ці обітниці, очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа, і творімо святиню у Божім страху!

亲爱的弟兄啊，我们既有这等应许，就当洁净自己，除去身体、灵魂一切的污秽，敬畏　神，得以成圣。

7:2

Дайте місце для нас! Ми нікого не скривдили, нікого не зіпсували, нікого не ошукали!

你们要心地宽大收纳我们。我们未曾亏负谁，未曾败坏谁，未曾占谁的便宜。

7:3

Говорю не на осуд, бо я перед тим був сказав, що ви в серцях наших, щоб нам із вами чи померти чи жити.

我说这话，不是要定你们的罪。我已经说过，你们常在我们心里，情愿与你们同生同死。

7:4

У мене велика сміливість до вас, велика мені похвала з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі.

我大大的放胆，向你们说话；我因你们多多夸口，满得安慰；我们在一切患难中分外的快乐。

7:5

Бо коли ми прийшли в Македонію, тіло наше не мало спочинку ніякого, у всьому бідуючи: назовні бої, страхіття всередині.

我们从前就是到了马其顿的时候，身体也不得安宁，周围遭患难，外有争战，内有惧怕。

7:6

Але Бог, що тішить принижених, потішив нас приходом Тита,

但那安慰丧气之人的　神借著提多来安慰了我们；

7:7

і не тільки його прибуттям, а й потішенням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так що я більше тішився.

不但借著他来，也借著他从你们所得的安慰安慰了我们；因他把你们的想念、哀恸，和向我的热心，都告诉了我，叫我更加欢喜。

7:8

Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово.

我先前写信叫你们忧愁，我后来虽然懊悔，如今却不懊悔；因我知道，那信叫你们忧愁不过是暂时的。

7:9

Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втрати від нас.

如今我欢喜，不是因你们忧愁，是因你们从忧愁中生出懊悔来。你们依著　神的意思忧愁，凡事就不至于因我们受亏损了。