Psalms 137

Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

(По слав. 136) При реките на Вавилон, там седяхме и плачехме, когато си спомняхме Сион.

На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

На върбите сред него окачихме арфите си.

співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

Защото там тези, които ни плениха, поискаха от нас думи на песен; и които ни притесняваха — веселие, казвайки: Попейте ни от сионските песни!

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

Как да пеем ГОСПОДНА песен в чужда земя?

Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

Ако те забравя, Ерусалиме, да забрави десницата ми умението си!

Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

Да се залепи езикът ми за небцето ми, ако не те помня, ако не издигна Ерусалим начело на радостта си!

Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

Спомни си, ГОСПОДИ, деня на Ерусалим против синовете на Едом които казваха: Сринете, сринете го до самата му основа!

Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

О, дъще вавилонска, която ще запустееш, блажен онзи, който ти отплати за всичко, което си ни сторила!

Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...

Блажен онзи, който хване децата ти и ги разбие в скалата!