Psalms 137

Là presso i fiumi di Babilonia, sedevamo ed anche piangevamo ricordandoci di Sion.

Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

Ai salici delle sponde avevamo appese le nostre cetre.

На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

Poiché là quelli che ci avevan menati in cattività ci chiedevano dei canti, quelli che ci predavano, delle canzoni d’allegrezza, dicendo: Cantateci delle canzoni di Sion!

співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

Come potremmo noi cantare le canzoni dell’Eterno in terra straniera?

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

Se io ti dimentico, o Gerusalemme, dimentichi la mia destra le sue funzioni,

Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

resti la mia lingua attaccata al palato se io non mi ricordo di te, se non metto Gerusalemme al disopra d’ogni mia allegrezza.

Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

Ricordati, o Eterno, dei figliuoli di Edom, che nel giorno di Gerusalemme dicevano: Spianatela, spianatela, fin dalle fondamenta!

Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

O figliuola di Babilonia, che devi esser distrutta, beati chi ti darà la retribuzione del male che ci hai fatto!

Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

Beato chi piglierà i tuoi piccoli bambini e li sbatterà contro la roccia!

Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...